масовий рух

1. n

1) панічна втеча

2) стихійний масовий рух, несподіване масове переміщення

3) амер. масовий перехід виборців на сторону нового кандидата

2. v

1) кидатися врозтіч; розбігатися в паніці

2) викликати паніку; примусити панічно тікати

3) кинутися тікати під впливом панічного страху

4) примушувати (робити щось)

5) амер. перетягти на свою сторону більшість виборців

* * *

1) панічний страх, що охоплює череду, табун

2) панічна втеча

3) раптовий, стихійний масовий рух або пересування

4) cл. масовий перехід на сторону нового кандидата ( делегатів передвиборного з'їзду)

5) канад. стемпід, кінноспортивний фестиваль

1) кидатися врозтіч; бігти в паніці; викликати паніку, спричинити панічну втечу; кинутися бігти, піддаючись стадному почуттю; брати приступом, наводнювати; забивати ( прохід)

2) змушувати, примушувати (умовлянням, погрозами)

3) cл. перетягнути на свою сторону більшість делегатів ( передвиборного з'їзду)

1. n

1) меса; обідня; літургія (у католиків)

2) маса; безліч; велика кількість; сила; купа

3) скупчення

4) більшість, більша частина

5) pl (the masses) народні маси

6) військ. масування, зосередження

2. v

1) збирати (ся) докупи; скупчуватися; накопичувати

2) військ. зосереджувати, концентрувати (військо)

3) рідк. правити обідню; бути на обідні

* * *

1) служити обідню

2) бути присутнім на обідні

1) маса; купа; брила

2) тж.; pl безліч, велика кількість; скупчення

3) більшість, більша частина

4) pl ( the masses) народні маси

5) вiйcьк. масування; зосередження

6) фiз. маса

1) збирати в купу; накопичувати

2) вiйcьк. зосереджувати, масувати

1) панічний страх, що охоплює череду, табун

2) панічна втеча

3) раптовий, стихійний масовий рух або пересування

4) cл. масовий перехід на сторону нового кандидата ( делегатів передвиборного з'їзду)

5) канад. стемпід, кінноспортивний фестиваль

1) кидатися врозтіч; бігти в паніці; викликати паніку, спричинити панічну втечу; кинутися бігти, піддаючись стадному почуттю; брати приступом, наводнювати; забивати ( прохід)

2) змушувати, примушувати (умовлянням, погрозами)

3) cл. перетягнути на свою сторону більшість делегатів ( передвиборного з'їзду)

1) фургон (вантажна машина) з оркестром (про цирк)

2) амер. переможці

3) мода, загальне захоплення

* * *

1) фургон або вантажівка з оркестром ( пересувного цирку)

2) aмep. сторона, яка перемогла, переможці

3) масовий рух; мода, загальне, поголовне захоплення

1) фургон або вантажівка з оркестром ( пересувного цирку)

2) aмep. сторона, яка перемогла, переможці

3) масовий рух; мода, загальне, поголовне захоплення

РЕФОРМАЦІЯ ( від лат. reformatio - перетворення, поліпшення) - широкий антикатолицький і соціально-політичний рух, який охопив у XVI ст. майже всі країни Європи. За своєю антифеодальною, передбуржуазною сутністю Р. тотожна Відродженню, але їхній розвиток проходив у різних формах. Зміст поняття Р. включає такі елементи: 1) Р. - масовий антифеодальний рух; 2) разом з тим рух передбуржуазний; 3) Р. спрямована проти панівної церковної ієрархії та кліру; 4) здійснює свої секуляризаційні завдання під гаслом боротьби за істинну віру; 5) ідеалізує й намагається відродити первісне християнство; 6) підносить індивідуально-духовне начало в людині; 7) пов'язана з формуванням націй, національної самосвідомості і культури; 8) веде до розколу народу за віросповідним принципом. Ідеологи Р. заперечували верховенство Римського Папи, чернецтво, культ святих, ікони; вимагали створення національних церков, проведення церковних відправ рідною мовою. Національний характер нової релігії відповідав становленню націй. Джерелом віровчення реформатори вважали лише "Священне Письмо" (Біблію) і, на відміну від католицизму, заперечували "священні перекази" (рішення церковних соборів, міркування Пап, церковну традицію). Р. демократизувала церкву, надала нормам моралі божественної санкції. Реформаційний рух згодом розколовся на різні течії: лютеранство, кальвінізм, анабаптизм, социніанство та ін. Представники останнього виступали, зокрема, за соціальну рівність, спільність майна. Найвидатнішими представниками західноєвропейського реформаційного руху були Ян Гус, Лютер, Меланхтон, Кальвін, Цвінглі Социн. Р. спочатку у формі гусизму, а згодом і лютеранства, кальвінізму та антитринітаризму поширилася на укр. землях. Ці ідеї були засвоєні, переосмислені й асимільовані на укр. ґрунті та надали значного поштовху розвитку вітчизняних реформаційних рухів. На формуванні укр. версії реформаційної ідеології позначився цілий ряд соціокультурних чинників С. еред них вирішальними були: початок розкладу економічної системи феодалізму, становлення самосвідомості укр. народу, особливості еволюції християнства в його православній формі. Створений в Україні комплекс реформаційних ідей достатньою мірою адекватно відобразив їхню конкретно-історичну сутність і виявив себе в оновленні релігійного вчення на основі заперечення авторитету церковної ієрархії, демократизації церкви, формуванні ідеї порятунку особистою вірою, свободи совісті, включно з вимогою гарантій останньої, що означало появу висловленої у теологічній формі ранньобуржуазної правової ідеї. Прихильність до реформаційних ідей в Україні виявляли Оріховський, Суразький, Острозький, Г. Смотрицький, Христофор Філалет, Вишенський, Княгиницький, С. і Л. Зизанії, Немирич, Петро Могила.

1. n pi

1) прості люди, широкі маси

2) основа, джерело

2. adj амер., розм.

стихійний; що виник в народі

* * *

1) прості люди, широкі маси

2) основа, джерело

I n амер. прості люди, широкі маси

II adj амер. розм. стихійний; той, що виник у народі; низовий, масовий

- grass-roots movement стихійний рух

- grass-roots opposition опозиція широких мас

- grass-roots show of support стихійний прояв підтримки в народі

Муньє, Еммануель (1905, Гренобль - 1950) - франц. філософ, засновник франц. персоналізму. Закінчив ун-т у Греноблі, після захисту дис. в Сорбонні викладав філософію в колежах Франції та Бельгії (1933 - 1939). У1932 р. разом з Лакруа заснував персоналістський ж. "Дух". У центрі вчення М. - поняття "особистості", яке протиставляється ізольованому і самодостатньому індивіду. Згідно з М., особистість - це вища духовна сутність, що перебуває в постійному самоздійсненні, самореалізації в напрямі до трансцендентного. Особливе місце в концепції М. займає соціальна тематика, оскільки розвиток особистості залежить також від трансформації суспільства, яке має забезпечити належні умови для її самореалізації. Називаючи свою програму "революційною", М. закликав до здійснення "персоналістської і общинної революції". Він вважав капіталізм з його приватновласницькою орієнтацією, відчуженням людей і боротьбою між ними результатом неправильного розуміння людини філософами доби Відродження. їхній концепції "індивідуалістичного гуманізму" М. протиставляє новий гуманізм, в якому мають враховуватися усі "виміри особистості", зокрема і насамперед - її зв'язок з іншими людьми. В програму "персоналістської і общинної революції" входили: "соціалізація" основних галузей виробництва, піднесення особистості працівника, примат праці над капіталом, знищення класів. Виступаючи з критикою капіталізму, М. водночас вимагав подолання марксизму з його вченням про класову боротьбу і соціалістичною революцією. "Персоналістська революція" є духовною і передбачає не боротьбу класів і не масовий соціальний рух, а глибоке моральне відродження людей, в результаті якого через духовне оновлення окремих особистостей відбудеться становлення нової цивілізації.

[br]

Осн. тв.: "Персоналістська і общинна революція" (1934); "Маніфест персоналізму" (1936); "Умови свободи" (1946); "Що таке персоналізм?" (1946); "Вступ до екзистенціалізмів" (1947); "Персоналізм" (1950).